«Її підвісили за шию, а під ноги підклали гарячу плиту для жаріння»: Віра Бабенко під час наради повстанчого штабу Катеринославщини була захоплена більшовиками

«Її підвісили за шию, а під ноги підклали гарячу плиту для жаріння»: Віра Бабенко під час наради повстанчого штабу Катеринославщини була захоплена більшовиками

17 вересня вересня 1921 р. у Жандармській балці (тепер у межах м. Дніпра) чекісти закатували 62 повстанців, які входили до підпільної мережі отамана Степового-Блакитного, Костя Пестушка. Серед вбитих була і юна зв’язкова повстанського штабу — 18-річна Віра БАБЕНКО.

Родилася дівчина у вересні 1902 року, у с. Веселі Терня, Криворізького повіту. Походила зі заможної селянської родини, до того ж національно свідомої. Її батько Іван брав активну участь у національно-просвітньому русі ще з початку ХХ століття, воював у Першій світовій і, повернувшись додому, одним з перших визнав себе українцем.

Родина фінансово підтримувала українську гімназії у селі, проводив просвітницьку роботу серед місцевих, аби ті підтримували українську владу. З початку більшовицько-української війни Бабенко став ініціатором формування сотні добровольців з молоді села, за що був розстріляний червоними у січні-лютому 1920 року.

Зважаючи на виховання, єдина донька Івана та Марії — Віра була свідомою українкою. Коли червоні окупували її село, повстанчі округи вагалися чи починати повстання чи чекати вказівки від уряду в еміграції.

Насправді на той час дійсно у Львові провадив організаційну працю генерал Юрій Тютюнник, який разом із вояками армії УНР прагнув реваншу, сподіваючись, що українські отамани його підтримують. Але на той час на Правобережжя контролювала повністю більшовицька армія, що однозначно ускладнювало задачу масштабного повстання.

Тому отамани вирішили налагодити зв’язок із урядом в еміграції і відправили зв’язкову- Віру Бабенко. Вона щасливо пробралася за кордон, отримала необхідну інформацію і з датою повстання (14 серпня, на свято Маковеїв) верталася додому.

Але знайшовся зрадник, який видав таїну, наслідком якої стали масові облави сіл та виловлювання українських отаманів. В один лише серпень 1921 року згинуло 70 українських повстанців. (с) Луговий, Олександер. «Визначне жіноцтво України».

Повернувши додому, Віра Бабенко під час наради повстанчого штабу Катеринославщини була захоплена більшовиками разом із 62 провідниками. Дівчину не одразу розстріляли, а перед тим жорстоко допитували, пропонували за зраду великі гроші та гарантований виїзд за кордон. Вона мовчала.

Віру Бабенко була повішена за шию, а її ноги -поставлені на залізну плиту пристосовану для жаріння електрикою. Коли та плита розжарілася, ноги Віри Бабенко почало пекти і вона задушилася. Сталось це 7 вересня 1921 року.

Джерело